Кабельні стяжки — універсальні кріпильні вироби, що широко застосовані скрізь, де потрібно швидко та надійно зафіксувати або притягти будь-що. Йдеться як про виконання специфічних електротехнічних професійних завдань: фіксація, бандажування, маркування провідників тощо, так і про повсюдне використання у побуті.
Історія з’явлення стяжок
Загальна концепція стяжок, що була підказана їх винахіднику самою природою, полягала у тому, щоб створити зашморг із замком, який одночасно виконуватиме дві функції: функцію фіксатора та регулятора її робочого діаметру. Виріб повинен був бути щонайпростішим в експлуатації, а витрати часу на одну монтажну сесію — мінімальними. Не останніми за значенням чинниками повинні були стати вартість та міцність такого кріплення, тож виробничі процеси та питання вибору сировини для його продукування також були переглядані не раз, перш ніж був знайдений ідеальний баланс. Так понад півстоліття тому і з’явились кабельні стяжки — смужки з інтегрованим замком для формування фіксуючої петлі, що здібна витримати значні статичні навантаження та вплив сили розірвання. І незважаючи на те, що від початку їх застосування було вкрай специфічним, з часом універсальність, функціональність, простоту, надійність та економічну вигоду використання цієї ідеї оцінив увесь світ.
Упродовж усієї доволі тривалої історії свого існування на ринку кріпильної продукції, первісна конструкція кабельної стяжки зазнала чимало змін, модернізацій, доповнень, поліпшень та варіацій. Внаслідок усі, від електриків та будівельників, що протягують кабельні траси і зводять складні багаторівневі конструкції, до домогосподарок, які займаються садом, городом та заготівлею консервації на зиму, знають, як саме користуватися цим кріпленням. І, варто додати, з великим задоволенням винаходять нові та креативні способи його застосування.
Базова конструкція стяжок та її варіанти
Найбільш упізнавана та універсальна конструкція стяжки — це пластикова стрічка з насічками та замком. Але і вона є варіативною та має деякі особливості, які необхідно враховувати під час добирання, а саме:
- довжина стрічки;
- ширина стрічки;
- механізм замка без зворотного ходу (одноразовий);
- механізм замка зі зворотним ходом (багаторазовий);
- насічки на внутрішній стороні стрічки;
- насічки на зовнішній стороні стрічки;
- відсутність насічок на внутрішній та зовнішній сторонах стрічки;
- стійкість/відсутність стійкості до УФ-випромінювання (зовнішній та внутрішній монтаж).
Чим більша довжина та ширина стрічки стяжки, тим більш великий та важкий елемент може бути зафіксовано за її допомогою. Відсутність насічок на внутрішній стороні стрічки дозволяє уникнути порушення цілісності ізоляції провідника або іншого фіксованого предмета під час вібраційних навантажень. Відсутність насічок на зовнішній стороні дозволяє здійснювати її повільну фіксацію. Відсутність насічок на внутрішній та зовнішній сторонах стрічки дозволяє виконати максимально щільну та безступеневу фіксацію. Стійкість до УФ-випромінювання — це характеристика, наявність якої, як правило, можна визначити за кольором кріплення.
Що стосується кольору, тут присутній поділ на 3 основні групи:
- білі (незабарвлені);
- чорні (стійкі до УФ-випромінювання та ті, які не мають такої характеристики);
- кольорові.
Білі, кольорові та чорні кабельні стяжки без УФ-стабілізатора використовують для монтажних робіт всередині будівель та приміщень різного призначення у місцях, недоступних впливу прямого сонячного випромінювання — так експлуатаційний життєвий термін виробів буде щонайдовшим. Різноманіття пропонованих кольорів може забезпечити як максимальну помітність (маркування дротів), так і повну непомітність кріплення (прихована фіксація елемента будь-якої конструкції) в залежності від того, який ефект потрібен.
Чорні, стійкі до УФ-випромінювання кабельні стяжки, використовують для зовнішніх монтажних робіт та в місцях, доступних влучанню прямих сонячних променів. Посилена додаванням спеціального стабілізатора, структура пластифіката не стає крихкою, і виріб зберігає форму та виконує свої функції під руйнівним впливом ультрафіолету значно довше.
Модифікації кабельної стяжки
Незважаючи на те, що базова конструкція кабельної стяжки робить її практично універсальним кріпильним виробом, існують деякі обмеження її використання. Ці обмеження обминають за допомогою двох основних підходів:
- модифікація конструкції самої деталі;
- модифікація хімічної формули або використовування матеріалу з підвищеними характеристиками міцності для продукування деталі.
Модифікація конструкції деталі дозволяє вирішити питання фіксації до тієї або іншої поверхні (наприклад, гладкої) та витримування екстремальних навантажень. Як правило, це кабельні стяжки з інтегрованими, посиленими або додатковими елементами кріплення:
- кабельна стяжка з монтажним кільцем;
- хомут з дюбелем;
- кабельна стяжка з майданчиком для дюбеля і т.д.
Модифікація хімічної формули та застосовування більш міцного матеріалу дозволяє вирішити завдання використання стяжки за екстремальних експлуатаційних умов: високі та низькі температури, підвищені навантаження, агресивні хімічні середовища та УФ-випромінювання. Так стяжки стають термо- та морозостійкими, а також набирають стійкості до руйнівного впливу ультрафіолету.