Коректний вибір способу кріплення дротів та кабелів до стіни передбачає наявність певної логіки, в межах якої враховують не тільки часом досить жорсткі вимоги до дотримання норм безпеки, але й такі параметри як надійність, естетика приміщення, матеріал стіни. Виходячи з тих самих критеріїв обирають також у який спосіб — відкритий або прихований — буде прокладатися кабель. Нижче ми наведемо найпоширеніші способи кріплення дротів та кабелів до стін та прокоментуємо кожен з них.
Кабель-канали
Пластикові незаймисті кабельні короби зі знімною кришкою, вони ж кабель-канали дозволяють ефективно виконати розведення кабелів та дротів у приміщенні, максимально полегчити доступ до них в процесі експлуатування. При такому способі кріплення джгути дротів закріплюють всередині згуртованої системи коробів, попередньо прокладених уздовж вирівнених стін з кроком кріплення близько 40 см. За наявності невеличких нерівностей крок кріплення можна регулювати. В залежності від матеріалу основи, кабель-канали можуть бути закріплені за допомогою саморезів (деревина, гіпсокартон), дюбелів швидкого монтажу (металева поверхня), рідких цвяхів (кахля).
- Вид прокладання проводки: відкритий.
- Кріплення та інструменти: саморізи та шуруповерт; дюбель швидкого монтажу та перфоратор; рідкі цвяхи та пістолет для нанесення рідких цвяхів.
- Матеріал стіни: щільний (деревина, обтиньковане покриття), твердий (цегла, бетон), м’який (гіпсокартон).
- Рівень складності встановлення: низький.
Кліпси
Досить розповсюдженим способом монтажу кабелю є монтаж кабелю або дроту на кліпси — пластикові чи металеві, які працюють за принципом затискача. Вони відрізняються не лише матеріалом, але й конструкцією та застосуванням. Металеві кліпси у загальному вигляді являють собою зігнуті смужки металу з одним або двома отворами для кріплення за допомогою саморізів чи дюбелів та дозволяють закріпити одиничні провідники та їх джгути без додаткової ізоляції або у металорукаві. Їх застосовують для відкритого прокладання кабелю. Пластикові кліпси являють собою U-подібний затискувач, їх використовують для прокладання кабелю у гофрі з відповідним діаметром. Кріплять до робочої поверхні за допомогою передбаченого у основі отвору та можуть формувати декілька кабельних трас, якщо поєднати їх у блоки. Використовують переважно для прихованого прокладання кабелю.
- Вид прокладання проводки: відкрита/прихована.
- Кріплення та інструменти: саморізи, дюбелі, перфоратор.
- Матеріал стіни: щільний (деревина, обтиньковане покриття), твердий (цегла, бетон).
- Рівень складності встановлення: середній.
Скоби з цвяхом
Для фіксації одиничного слабострумного провідника плоского та круглого перерізу використовують пластикові скоби U-подібної та П-подібної форми з інтегрованим у корпус цвяхом із загартованої сталі. Цей вид кріплення є зручним в роботі та естетично принятний не лише в офісних, але і в житлових приміщеннях, незважаючи на те, що такі скоби використовують для відкритого прокладання кабелю.
- Вид прокладання проводки: відкрита.
- Кріплення та інструменти: інтегроване кріплення (цвях), молоток.
- Матеріал стіни: щільний (деревина, обтиньковане покриття).
- Рівень складності встановлення: низький.
Стяжки з додатковими елементами кріплення
Стяжки з кільцем, що являє собою отвір для монтажу з використанням дюбелю, є досить мінімалістичним, але надійним способом кріплення провідників до стіни. Незважаючи на відсутність додаткових витратних елементів кріплення (дюбелів) у комплекті, витрати на них значними не будуть.
Монтажні майданчики для стяжки бувають декількох видів: під шуруп, самоклеючі та дюбель-майданчики. В усіх цих випадках функціонально вони є основою, що кріпиться на поверхню стіни, до якої у свою чергу притягують кабель. Можливість кріплення майданчиків безпосередньо всередину поверхні, на клейову основу або під шуруп є умовою їх універсальності під час роботи з різними матеріалами робочих поверхонь.
Хомут з дюбелем являє собою кріплення, що виконує функції трьох різних кріпильних деталей — стяжки (хомута), дюбелю зі спеціальною насічкою для підвищення міцності закріплення всередині матеріалу та пластикового чопа. Усі ці елементи з’єднані в суцільну конструкцію, зроблену з пластику, що передбачає фіксацію одиничного провідника.
- Вид прокладання проводки: прихована.
- Кріплення та інструменти: дюбель, шуруп, клейова основа; молоток, перфоратор.
- Матеріал стіни: щільний (деревина, обтиньковане покриття), твердий (цегла, бетон), м’який (гіпсокартон).
- Рівень складності встановлення: середній.
Дюбель-хомути
Дюбель-хомути використовують зазвичай для фіксування одиничного провідника. Вони являють собою пластикові затискувачі з U-подібним або П-подібним отвором для закладання круглого або плоского кабелю, а на зовнішніх бокових поверхнях їх ніжок зроблені насічки, які не дозволяють деталі висмикнутися або випасти. Цей вид кріплення кабелю до стіни можна назвати водночас швидким, дешевим, надійним, а також в деякому сенсі універсальним. За його допомогою можна монтувати кабелі на різні поверхні, роблячи як відкриту, так і приховану проводку.
- Вид прокладання проводки: відкрита/прихована.
- Кріплення та інструменти: перфоратор, молоток.
- Матеріал стіни: щільний (деревина, обтиньковане покриття), твердий (цегла, бетон).
- Рівень складності встановлення: середній.
Изолятори
Керамічне кріплення застосовують для фіксування кабелю крученої проводки з функціональною або естетичною метою. В якості функціонального кріплення порцелянові ізолятори-бочонки з отвором для фіксування використовують у дерев’яних приміщеннях різного призначення, а також на будь-яких дерев’яних поверхнях. В якості естетичного такий вид кріплення є ретро-елементом ансамблю з можливістю добору кольору і самого ізолятора, і ізоляції крученого дроту, що допомагає утворити певний стиль приміщення.
- Вид прокладання проводки: відкрита.
- Кріплення та інструменти: саморізи та шуруповерт, дюбель та перфоратор.
- Матеріал стіни: щільний (деревина, обтиньковане покриття), твердий (цегла, бетон).
- Рівень складності встановлення: середній.